Позавчора на сторінках натхненного українського колективного блогу Inspired.com.ua з’явилася моя перша публікація. Перейшов, так би мовити, з дешевих фоточок, зроблених у примірочних, на ниву дослідження :)
Останніх 2 місяці мені цікава тема виробництва одягу, тож, поспілкувався з 5-ма українськими брендами про їхній досвід і зібрав це у невеличкий матеріал. У процесі з’явилося ще кілька цікавих тем. Тож, наступні публікації матимуть більше “закулісної інформації”.
Вчора мені випала можливість взяти участь у тестдрайві найнезвичайнішого авто, яке коли-небудь потрапляло мені на очі. Мова про електромобіль Mitsubishi i-MiEV. За кермом я не сидів уже близько 4 років. Зокрема тому, що не дуже люблю міську транспортну систему. Але відмовитися покермувати автомобілем з електричним двигуном і індикатором заряду батареї на панелі – вище моїх сил. Не дарма i-MiEV називають найбільшим гаджетом.
За підтримки: знайти красивий і недорогий отель в уфе не така уже й буденна справа. Краще витратити час і вибрати найкращий.
У суботу, 29 вересня, мав нагоду побувати на виставі “Король Лір” від театру ДАХ, в рамках Гогольфесту. Це частина проекту “Україна Містична” від Владислава Троїцького, куди входять ще й “Пролог до Макбета” та “Річард 3”.
Чудова музика від гурту ДахаБраха з заводською акустикою, світло, вогонь і танці. Решту додумайте самі.
Близько року тому ми завели гуглоформу, створили простенький сайт і почали збирати контакти тих, хто має бажання долучитися до організації (абсолютно різноманітних, як виявилося) заходів. Ми організовуємо деякі конференції, наші друзі організовують, наші партнери і тд, тому головною метою було стати містком і всім допомогти. На вихідних, завдяки ініціативі Олени Совин, завели ще одну гуглоформу на простенькому сайт – helpteam.lviv.ua, почали збирати контакти львів’ян, отримали першого партнера та першого орга. У цьому місті теж доволі багато цікавих заходів, різноманітної тематики. Надіюся, ми допоможемо і організаторам і потенційним волонтерам. Заповнюйте форму, пишіть, якщо хочете бути партнерами, розкажіть про нас у соціальних мережах чи тим, кому це може бути цікаво. Дякую.
Мене іноді відвідують музи і я пишу вірші. Ще роки 2 тому їх було багато, зараз — 2-3 у півроку. Та це мене не переймає, адже я всіма руками за якість. Так от, у мене є «еталон». Ідеальний за емоційним фоном, насиченістю, сюжетною лінією. Якщо коли-небудь я напишу вірш, що подобатиметься мені так само — це й буде вершина, можна заспокоїтися.
Ми помрем не в Парижі Наталка Білоцерківець
Забуваються лінії, запахи, барви і звуки, Слабне зір, гасне слух і минається радість проста. За своєю душею простягнеш обличчя і руки, Але високо і недосяжно вона відліта.
Залишається тільки вокзал на останнім пероні, Сіра піна розлуки клубочиться пухне і – от. Вже вона роз’їдає мої беззахисні долоні І огидним солодким теплом наповзає на рот, Залишилась любов, але краще б її не було.
В провінційній постелі я плакала доки стомилась, І бридливо рум’яний бузок заглядав до вікна. Поїзд рівно ішов і закохані мляво дивились, Як під тілом твоїм задихалась полиця брудна, Затихала, стихала банальна вокзальна весна.
Ми помрем не в Парижі, тепер я напевно це знаю, В провінційній постелі, що потом кишить і слізьми. І твого коньяку не подасть тобі жоден, я знаю, Нічиїм поцілунком не будемо втішені ми. Під мостом Мірабо не розійдуться кола пітьми.
Надто гірко ми плакали і ображали природу, Надто сильно любили коханців соромлячи тим, Надто вірші писали поетів зневаживши зроду. Нам вони не дозволять померти в Парижі і воду Під мостом Мірабо окільцюють конвоєм густим.
І на випадок, якщо ви ніколи не чули пісню на ці слова:
Близько 1,5 року веду невеличкий новинарний сайтик для Печеніжина – pechenizhyn.org.ua. За великим рахунком пишу туди тільки тому, що раз на 2 дні перечитую спеціально сформовану і фідфільтровану підписку обласних і районних інтернет ЗМІ, бо дійсно цікавлюся новинами вдома, де живуть сім’я та друзі. В результаті на pechenizhyn.org.ua з’являється кілька відібраних і відрерайчених новин. Займає це не дуже багато часу. Та й не завжди є про що писати, але мені подобається – такий собі острівець стабільності (тиждень не проходить без публікацій).
Два дні тому зі Штатів прилетів Nexus 7. Ми з хлопцями одразу записали анпек-відео (яке, до речі, на даний момент зібрало вже більше 800 переглядів) і я поїхав додому встановлювати аплікухи, бавитися з налаштуваннями та шукати плюси і мінуси своєї покупки. По ходу ознайомлення з девайсом завів собі нотатку, куди записував усі дрібні деталі, що довелося помітити в його роботі. Далі, розбив їх по категоріях і публікую тут, що ті, хто думає й собі придбати Nexus 7, мали на що опиратися. Зразу скажу: ніяких характеристик та іншої нудної, хоч і потрібної інфи, тільки правда-матка – тільки хардкор. Мушу сказати, що 7 дюймів – ідеальний для мене формат. Я недавно писав враження від The New iPad. Так от, iPad просто для домашнього користування, а Nexus 7 універсальний. З ним класно в транспорті і класно під ковдрею, перед сном. Continue reading “Nexus 7: два дні користування – перші враження”
Якщо ви просите мене про щось, не має значення оплачувана робота це, чи просто допомога, то для якісного виконання не полінуйтеся ПОСТАВИТИ МЕНІ ЗАДАЧУ. Що я вкладаю в цей термін:
Опис проблеми з якою я зіткнуся.
Можливий варіант вирішення, або ключові моменти (інструменти, контакти), якщо не маєте уявлення як це зробити.
Бажаний результат.
Три простих пункти у зрозумілій послідовності, що підвищить шанси і збереже нерви.
Я почав дивитися TED-ролики десь у 2009 щоб підтягнути англійську. У них ідеальний формат. Потім я відвідав свою першу київську конференцію в 2011 і в програмі був перегляд відео, яке з тих пір я дивився більше 20 разів. Чудова історія від Ганса Рослінг (Hans Rosling), в якій він розповідає про появу пральних машин і те, що вони в результаті дали людству. Та не зміст головна причина витрачених мною на перегляд годин. Прекрасно те, як Ганс розповідає історію: копіює бабусю, поєднує свої дитячі спогади з графіками, робить повчальні висновки.
