У 2019 я зробив першу інвестицію в бізнес, яким не керую особисто. З сім’єю друга ми відкрили кав’ярню в Білій Церкві — Філіжанку. Мені було дуже цікаво подивитися на ведення офлайн-бізнесу, бо я планував займатися тільки інтернет-проєктами. У 2020 я долучився до сервісного бізнесу, в якого 80% роботи – офлайн.
Це і стало моєю інвестиційною стратегію — шукати 2-3 офлайн-можливості на рік, щоб вкласти гроші. Найбільше мене цікавлять невеличкі виробництва. По-перше, їх можна перетворити із самозайнятості на бізнес. По-друге, оптимізувати та автоматизувати. По-третє, думати про експорт.
З середини 2020 я використовував два методи для пошуку нових угод:
- звертав увагу на згадки цікавих локальних проєктів у Твітері та медіа;
- розпитував друзів, коли вони розповідали про щось новеньке;
- запустив на ОLX оголошення, що інвестую.
Коли знаходив чи чув про варті уваги проєкти — писав засновникам сам (5 контактів), а OLX став пасивним каналом (отримав лише 1 цікаву пропозицію за 6 місяців).
Зараз я у Печеніжині на канікулах. Батьки розповіли про людину, яка займається локальним виробництвом м’яса. Вони кілька місяців замовляють і чекають тиждень-два, бо попит шалений. Чоловік привезе нам замовлення сьогодні-завтра, тож я обов’язково розпитаю його про плани та запропоную масштабуватися, якщо він думає про це.
У локальних підприємців є дві проблеми, з якою я зіткнувся, коли ми робили ремонт у ванній. По-перше, вони не вміють планувати і оцінювати об’єм роботи. Ми кілька місяців чекали на майстра, який переносив виконання замовлення, бо «завал, давайте я точно приїду на наступному тижні». По-друге, часто страждає якість через першу проблему.
Але у виробника м’яса, про якого я дізнався не було факапів узагалі. Він однаково добре виконує дрібні та великі замовлення та вчасно привозить їх сам.
Якщо ріст його не цікавитиме, то щонайменше, я дізнаюся як йому це вдається.