Мої підходи до автоматизації проектів

Останні 2.5 роки я 90% часу працюю над проектами сам. Але мова піде не про прочини чи стратегію. Мова про 3 підходи, які дозволяють працювати над кількома нішевими проектами і ростити їх паралельно. Вони допомагають оцінити, а потім підтримувати починання, адже дуже легко пропустити щось важливе, коли займаєшся новими експериментами.

Традиційно компанії ростуть за рахунок найму працівників та делегування обов’язків на них. Моє завдання — максимально усунути людський фактор. У першу чергу — мій.

Підходи

1. Автоматизація за замовчуванням.

Я не запускаю проекти, які на певній стадії не можуть бути автоматизовані на 90% як продукт для кінцевого користувача. Фактично, я хочу прибрати все, окрім спілкування з людьми заради адаптації до ринку, що міняється та підтримки (хоча й тут буде часткова автоматизація). Це дозволяє, наприклад, поставити проект на автопілот на тиждень, поки я тестую гіпотези по іншому.

2. Рутина.

Для кожного проекту потрібна щоденна (чи раз на 2 дні) рутина. Такий собі «чекліст здоров‘я», на проходження якого я витрачаю 10 хвилин. Сам чекліст лежить у Трело, це повторювана карточка.

Зазвичай, те що не працює люди ставлять «на паузу». Платять за сервери і раз на тиждень згадують, що варто би прийняти рішення по проекту, але рука не піднімається закрити його. Я не хочу тягнути на собі зомбі-проекти, тож рутина тримає в тонусі й допомагає поліпшувати продукт.

3. Метрики та критичні помилки.

Ключові метрики щодня отримую в Телеграм бота, щоб не грузнути у системі аналітики, та й узагалі не відкривати її частіше, ніж раз на місяць. Усі критичні помилки, які паралізують роботу сервісів (упав сервер, зовнішнє API не відповідає і тд.), теж надходять в чатбот.

Із задоволенням послухаю альтернативні думки. Пишіть напряму в ТГ https://t.me/opryshok.