Презентація: Minution – аукціон другої ціни

Enter Minution

Проснувся сьогодні з відчуттям, що все втрачено. Отож, сниться мені цей же день (тобто, 3 березня), на годиннику без чотирьох хвилин 17.00, ніби ні в чому не було я продовжую ширяти просторами “великого Інтернету” (пам’ятаєте цей термін?). В одну прекрасну мить на мене зходить потужне усвідомлення (власне, з ним я й прокинувся) – ВСЕ ВТРАЧЕНО, провтикав. Далі я розумію, що даремно писав учорашній анонс про презентацію стартапу, мало того, наступна мить наділяє мене ще одним “все втрачено” – я забув про іншу важливу зустріч. Отож, дві зустрічі пропущено, причому заплановані вони були на один і той же час. З цим я й прокинувся. Але на годиннику була 8 ранку, тому одразу зателефонував і переніс те, що залежало від мене. Жахливий сон, та він застрахував від конкретного фейлу. Колись напишу про подібні ситуації зі снів і з реальності. А зараз про презентацію.

Вчора попросив одного з експертів назвати кілька критеріїв за якими він оцінює стартапи. Отримав кілька хороших рекомендацій, тож ішов, так би мовити, підготовленим.

Офіс

Шикарний бізнес-центр на Старокиївській – це явна перевага перед ресторанами\забігайлівками\Макдональдсами, де часто доводиться презентуватися. Звісно, це не має жодного відношення до якостей підприємця, чи його команди, чи проекту взагалі. Але дружня\домашня атмосфера явно  притягує до себе. Тому, +1 за атмосферу. Ще +1 за смачненну італійську каву (хоч я й не вживаю її, та не втримався), що теж (ніби) не має відношення до презентації.

Запрошені

Зразу скажу, я всіх не знаю, тому озвучу імена, які вдалося запам’ятати, чи я знав їх до того. Здивувала присутність відомого актора Володимира Горянського (подався у бізнес-ангели?). Була також українська представниця студії Тьоми Лєбєдєва та Микола Савін з інкубатора GrowthUp.

Вступне слово

Вів презентацію CEO Minution Павло Богаччі. Почав здалеку. Тому, порада номер 1 від мене: зробіть щось із вступним словом (найкраще – викиньте половину, або й всі 80%), бо інвестори підуть так і не почувши конкретних пропозиції. Говорили про ринок, його специфіку (стихійність), про формулу утворення цін. Далі про іт-торгівлю та іт-технології.

Про проект

Надійшла черга до знайомства. Павло розповідав про сегмент B2C, який займає 5% від річного обороту в Інтернеті для США. Доречі, тут і далі говориться тільки про США, як перший ринок.

Minution (читай – Мінуціон, з латинської) – це аукціон другої ціни. Тобто, саме поняття народилося на противагу звичному нам “аукціону” (де товар отримує той, хто платить більше). Цікава ідея, правда? Та її не придумали стартапери. Проведення перших мінуціонів датуються 17 століттям. Власне, вони народилися, як голандські тюльпанні аукціони.

Головні конкуренти: eBay, Grupon, Amazon, Alibaba. Звісно, ці торгові гіганти примушують задуматися над розмахом стартаперів і, як мінімум, дослухати до кінця.

Звідси головна мета: побудова захоплюючої, легкої для сприйняття, сучасної, в чомусь соціальної, вигідної тощо торгової площадки.

Продавцеві це дасть: купу безкоштовних фіч, автоматизовану систему скидок, якісного покупця (!).

Покупцеві переваги: прийнятна ціна, знижки, свобода купити за свою ціну.

Модель: продавець ОБОВ’ЯЗКОВО має надавати знижку, від 25% до 100%.

Є чотири етапи розвитку стартапу до виходу на ринок США:

– $200к інвестицій від українських венчурних фондів\інвесторів;

– створення якісної презентації для “серйозніших дядьків” (з Силіконової долини);

– отримання від тих же дядьків $2M інвестицій;

– вихід на ринок США.

На що підуть $200к: РЕКЛАМА, зарплатня, патент, торгова марка, LLC, офіс, пошук крупного інвестора, інші витрати.

Доречі, в якості платіжної системи вибрали PayPal, що, певно, очевидно.

Головний плюс Павла – він не боїться аудиторії, що дозволяє нею маніпулювати (як це робить Стів Джобс).

Ну, спробуємо

Дуже цікава і найважливіша (НМСД) частина презентації, бо поки сам не попробуєш – не повіриш ні у що. Нам попередньо роздали чисті листочки, на яких Павло запропонував написати свою ціну за товар виходячи з наступної інформації: він продає 50 пакетиків смачнючої італійської кави на Minution’і. Верхній ціновий поріг $0.5, нижній $0.1. На листочку ми пишемо кількість одиниць та ціну, за яку готові купити її. Я спокійнісінько пишу собі  4 – $0.2 і віддаю ставку. аналогічно роблять інші учасники мінуціону. Після підрахунку отримуємо результат: всього четверо людей з 13 купили пакетики з кавою. А все відбувається ось як: один з присутніх захотів один пакетик за ціною $0.55 і автоматично отримав його, бо платить найбільше; ще хтось захотів двадцять п’ять пакетиків по $0.5 – теж отримує; далі чотири пакетика по $0.4 – і теж успіх. Залишилося двадцять пакетиків. Наступний учасник хотів купити двадцять два пакетики по $0.25 він і визначив кінцеву ціну. Оскільки його бажання (22 пакетики) вичерпує ту кількість, яка ще залишилася – його ставка остання і найнижча, ось чому вона закриває мінуціон і встановлює реальну ціну продажу. Це важко зрозуміти доки не спробуєш. Та уявіть таке: всі, що ставили вище $0.25 отримують бажану кількість пакетиків за мінімальну ціну (ціну закриття мінуціона).

Шикарно, правда?

Звідси моя друга порада: розробіть наочнішу схему, яка би показувала систему простішою. Ця порада народилася після кількох запитань від аудиторії.

Запитання

Я питав про імовірність продажу компанії на що отримав категоричне ні.

Було питання про патент, Павло сказав, що заявка подана.

Підсумок

Команда продуктивна, ідея (хоч вона і важить 1% від успіху) чудова, CEO молодець.

Вибачте, що мало фоток – захопився презентацією =)

Leave a Reply